9 клас

Варіант 1

Завдання 1 – 8 мають по чотири варіанти відповідей. У кожному завданні лише одна відповідь правильна. Оберіть правильну, на вашу думку, відповідь та позначте її  у бланку відповідей.

1.    Схема А + В = АВ виражає сутність реакції:                                                                                    А. сполучення;      Б. розкладу;     В. заміщення;       Г. обміну. (0,5 бал.)

2.    Речовини, які під час реакції віддають електрони, називаються :

А. окисниками; Б. відновниками; В. каталізаторами; Г. інгібіторами.

(0,5 бал.)

3. Запис А + В = АВ; ∆Н‹0 означає, що реакція :

   А. каталітична; Б. окисно – відновна; В. ендотермічна; Г. екзотермічна.     (0,5 бал.)

4. Каталізатор впливає на:  

       А. зміщення рівноваги;     Б. швидкість реакції;

       В. підвищення тиску;        Г. зниження температури.(0,5 бал.)

5. Зі зростанням концентрації реагентів швидкість хімічних реакцій:

  А. збільшується;       Б. зменшується;

  В. не змінюється;      Г. змінюється періодично.(0,5 бал.)

6. Одиниця вимірювання теплового ефекту реакції є:

   А. кПа;       Б. кДж;       В. моль;       Г. моль/л.   (0,5 бал.)

7.Як називається наступний процес і скільки електронів в ньому беруть участь:

         S⁺⁶→ S^─2 

   А. окиснення, 4 е^─;       Б. відновлення,8 е^─;

   В. окиснення,8 е^─;        Г. відновлення,4 е^─ .( 1 бал.)

8. Реакція сполучення :

  А. завжди є окисно –відновним процесом;

  Б. ніколи не супроводжуються зміною ступенів окиснення;

  В. може бути окисно –відновним процесом, а може не супроводжуватися    зміною  ступенів окиснення;

  Г. практично ніколи не супроводжується зміною ступенів окиснення.(1  бал.)

Завдання 9-10 мають на меті встановлення відповідностей. 

До кожного рядка, позначеного буквою, доберіть відповідник. позначений цифрою, впишіть її в таблицю.

 9.Установіть відповідність між рівнянням реакції і її типом:

 А. Fe₂O₃ + 3H₂ =2Fe + 3 H₂O ;               1.розкладу;              

 Б. FeSO₄ + 2KOH = K₂SO₄ + Fe(OH)₂ ;   2.сполучення;

 В. 2Fe(OH)₃ = Fe₂O₃ + 3H₂O ;                3.заміщення

 Г. 2Mg + O₂ = 2MgO;                                        4.обміну.

(1бал.)

 10. .Установіть відповідність між рівнянням реакції і її типом:

  Б. 2Mg + CO₂ = 2MgO +C; ∆Н= ─829 кДж.      2.ендотермічна;

  А.2КNO₃ = 2KNO₂ +3O₂;  ∆Н = +255кДж.      1.екзотермічна;

  =  В. N₂ +O ₂     2NO;                                               3.каталітична;

====  Г. 2KClO₃     ^MnO₂  2 KCl + 3O₂;                         4.оборотна.

  (1бал.)

11. Методом електронного балансу розставте коефіцієнти в рівнянні окисно- відновної реакції. Вкажіть окисник і відновник, процеси окиснення та відновлення. Вкажіть загальну суму коефіцієнтів у рівнянні реакції  : 

 NH₃ +O₂ → N₂ + H₂O.

  (3бал.)

   12.Обчисліть. яка кількість тепла виділиться внаслідок спалювання 100 літрів метану,, якщо термохімічне рівняння горіння метану:

          СН₄ +2О₂ → СО₂ + 2Н₂О +891 кДж

   (2 бал.)

1.   Предмет органічної хімії та її виникнення як науки
Ви вже знайомі з багатьма хімічними речовинами і знаєте, що їх можуть утворювати атоми майже будь-яких хімічних елементів. Виберіть ознаку для класифікації та розділіть на дві групи такі речовини: СН4; Н2О; Н2SO4; С2Н5ОН; H2; КМnO4; С2Н4O2; СuО; СНСl3; С12Н22О11 .
Серед усіх хімічних елементів окремо вирізняється Карбон, тому що на його основі будується величезна кількість різноманітних сполук, він утворює десятки мільйонів речовин.
Речовини на основі атомів Карбону називають органічними, а їх
вивчає спеціальний розділ хімії — органічна хімія.
Органічні речовини відомі людству декілька тисяч років (серед перших відомих органічних речовин були винний спирт, оцтова кислота, цукор тощо). Але довгі роки їх могли виділяти тільки з живих організмів або продуктів їхньої життєдіяльності й не могли самостійно їх синтезувати. У ті часи це пояснювалося теорією віталізму, згідно з якою органічні речо¬вини можуть утворюватися тільки в живих організмах під впливом деякої «життєвої сили». Саме тому в 1807 р. шведський хімік Сне Якоб Берцеліус запропонував назву «органічні» для позначення речовин, які одержують із живих організмів.
Переворот в уявленні про органічні речовини і бурхливий розвиток ор¬ганічної хімії почалися з відомого синтезу Фрідріха Вьолера. У 1828 р., про¬водячи свої хімічні експерименти, Вьолер зі звичайних неорганічних сполук у звичайній пробірці отримав сечовину, яку до цього часу виділяли із сечі й тому вважали органічною речовиною. 1824 р. він же синтезував щавлеву кислоту, але в той час не надав цьому великого значення. Досліди Вьолера довели, що органічні речовини можуть утворюватися й без впливу «життєвої сили». Це було крахом теорії віталізму. Після повідомлення Вьолера багато хіміків звернули увагу на добування органічних речовин: у 1845 р. німецький хімік Адольф Кольбе синтезував оцтову кислоту, у 1854 р, француз Марселен Бертло добув аналоги природних жирів, а росіянин Олександр Михайлович Бутлеров у 1861 р. здійснив синтез сахаристої речовини. Ці синтези стали початком бурхливого розвитку нового напрямку хімії — органічної хімії.
2.   Поняття про органічні речовини
У наші часи органічними називають як природні, так і синтетичні  сполуки Карбону. Відомо понад 20 мільйонів органічних речовин. Вони відіграють величезну роль у природі, тому що життя на Землі пов'язане і їхнім виникненням і перетвореннями. Природними органічними сполуками рослинного походження є цукор., крохмаль та олія, целюлоза (у вигляді деревини, бавовняного та льняного волокон) тощо. Білки та жири с органічними речовинами тваринного походження.
Органічні сполуки - основні компоненти ліків, барвників, харчових добавок, мийних засобів, пестицидів. Сировиною для виробництва більшості синтетичних органічних речовин є нафта, природний газ і вугілля.
Основою органічних сполук є Карбон. В органічних сполуках він чотиривалентний. На відміну від інших хімічних елементів властивості атомів Карбону дозволяють йому утворювати величезну кількість сполук, різноманітних за властивостями і функціями, які вони можуть виконувати. Різноманіття органічних сполук пояснюється двома важливими властивостями Карбону: а) здатністю атомів Карбону утворювати міцні хімічні зв'язки між собою, тобто з'єднуватися в досить довгі ланцюжки або цикли; б) різні зв'язки: одинарні, подвійні та потрійні:
Незважаючи на все різноманіття органічні сполуки мають деякі спільні властивості. Майже всі вони є речовинами з молекулярною будовою, тобто складаються з молекул. Органічні сполуки можуть містити будь-які хімічні елементи, але більшість органічних сполук утворюються незначною кількістю неметалічних елементів: Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген, Сульфур, Фосфор і галогени. Ці елементи називають елементами-органогенами. Для органічних сполук характерні ковалентні, слабополярні хімічні зв'язки.
3.   Класифікація органічних сполук
Для вивчення органічних речовин зручно розподілити їх на окремі класи відповідно до будови або властивостей, подібно до того, як ми робили це для неорганічних речовин. Найпростіші органічні сполуки містять тільки два елементи — Карбон і Гідроген, їх називають вуглеводнями (від двох слів — вуглець і водень). Складніші за складом речовини зазвичай містять атоми Оксигену або Нітрогену.
Класифікацію органічних сполук за складом наведено на схемі.
Існують також органічні речовини більш складного складу, які не вкладаються в цю схему.
Для складання більш детальної класифікації необхідно звернутися до будови органічних сполук. У другій половині XIX ст. німецький хімік Фрідріх Кекулє встановив, що основою кожної органічної молекули є кар¬боновий ланцюг, або карбоновий скелет, що являє собою послідовність хімічно зв'язаних між собою атомів Карбону. У багатьох реакціях карбоновий скелет молекули залишається незмінним.
Карбонові скелети бувають циклічними (у них карбоновий ланцюг замкнений у цикл) і відкритими, або ациклічними (префікс «а» означає заперечення; карбоновий ланцюг не замкнений).
Органічні сполуки можна також розділити за кратністю зв'язку. Сполуки, які містять тільки одинарні зв'язки С − С, називають насиченими. Ця назва пов'язана з тим, що вони містять максимально можливе при даному скелеті число атомів Гідрогену, тобто ніби насичені Гідрогеном. Сполуки зі зв'язками С = С або С ≡С називають ненасиченими.
Хімічні властивості органічних речовин визначаються не тільки будовою карбонового скелета, але й головним чином видом атомів, які з ним зв'язані. У вуглеводнях карбоновий скелет з'єднаний тільки з атомами Гідрогену, а в складніших молекулах — з атомами інших елементів або групами атомів, які називають функціональними групами.
Функціональні групи — це активні центри органічних молекул. Саме вони найчастіше зазнають хімічних перетворень, тим самим визначаючи багато хімічних властивостей (функцій) органічних сполук. Від функціональних груп залежить приналежність органічної речовини до того або іншого класу (див. схему). Функціональні групи органічних речовин різноманітні, у дев'ятому класі ви ознайомитеся тільки з найпростішими з них.

Багато органічних молекул містять відразу кілька функціональних груп. Такі сполуки називають поліфункціональними. До таких сполук належать вуглеводи, амінокислоти, білки, нуклеїнові кислоти тощо.