Народна мудрість

2015 – медово-хмільний рік

2015 рік за садово-городнім календарем наших предків вважається медово-хмільним роком. Присвячений він зрозуміло чому - рослині хмелю та меду?

Про існування садово-городнього календаря, інколи його називають гороскопом, знають далеко не всі. Це давній гороскоп наших предків, який створювався на основі численних прикмет урожайності рослин та інших природних причин. Інформація, яка ним надається, є надзвичайно цікавою, і порівнюючи її з реаліями виходить, що багато чого збігається. Причому не лише у врожаях справа. Наприклад, один із засновників календаря аналізує, що роки цибулі - 1986, 1998, 2010 були настільки складними, що призводили до великої кількості сліз, а цибуля як всім відомо викликає сльози. Цікаво, не так?  

Що ж нам усім обіцяє 2015 рік? Перше, що спадає на думку при словосполученні «медово-хмільний» - це вживання хмільної медовухи, тобто можливо в цьому році люди будуть хмільними більше, ніж це потрібно. За попередніми дослідженнями таких років люди вважають, що рік буде непростим в економічному плані, тому й прийдеться заливати неприємності хмільними напоями. 

Хміль – багаторічна трав’яниста рослина, що зростає в європейській частині країни, а також в Сибіру. Стебла чотиригранні, ліаноподібні, виткі, завдовжки до 6 м, що зазвичай чіпляються за яку-небудь опору за допомогою спеціальних шипів. 

Культивується хміль як харчова, лікарська і декоративна рослина. Цвіте в липні і серпні, має чоловічі та жіночі суцвіття, чоловічі зібрані у волоті, а жіночі - у короткі пазушні колоски. Після відцвітання жіночих квіток, їхня оцвітина сильно розростається й утворює супліддя - «шишку». Жіноча квітка має зав'язь, маточку та приквіткові луски. На покривних і приквіткових лусках є блискучі золотисто-жовті залозки, які після достигання заповнені смолистими ароматичними речовинами і покривають шишки жовтим липким порошком — лупуліном. В якості натуральної лікарської сировини використовуються тільки жіночі квітки. Супліддя хмелю мають ароматичний, дурманний запах і гостропряний, гіркий, терпкий смак.  

«Шишки» хмелю заготовляють разом з плодоніжками, коли приквітки ще щільно закривають шишку, що має зеленуватий колір. Перезрілі шишки жовто-бурого кольору, а недозрілі – яскраво-зелені, для лікувальних цілей не годяться. Шишки зривають руками, швидко сушать у добре провітрюваному приміщенні і зберігають 3 роки.

Суть застосування хмелю - у хмелевих шишках, що додають пиву оригінальної гіркоти завдяки хмелевій ефірній олії. Ні в яку іншу рослину нічого аналогічного природа надати не змогла. Принаймні, людство нічого такого поки ще не знайшло. 

Не дивлячись на "хміль" - "хмеліти" і "похмелятися", ніякого градуса ця рослина пиву не додає. А додає йому терпкий гіркуватий аромат і смак. Крім того, хмелеві добавки сприяють зберіганню пива. У минулі століття, коли ще не ввели пастеризацію, ця обставина була досить важливою.

Крім того, хміль в розумінні наших предків вважався символом життєздатності та завзятості, так як ця рослина може з легкістю переносити будь-які перепади погоди. Він здавна вважався помічником гравців і авантюристів, що носили його як амулет на удачу. У кризові часи активізуються ризикові люди, для них є шанс проявити себе, і тут хміль може зіграти їм на руку.  Очевидно, саме для людей ризикових хміль, як і мед, символізує добробут і достаток. 

Медово-хмільний рік гарний для укладення шлюбів. По-перше, здавна образ хмелю пов'язаний з образом щасливого шлюбу. На селі до наших днів зберігся старовинний звичай обсипати наречених зерном і шишками хмелю. Це пов'язано з його стійкістю, міцністю і плодовитістю, звідси сподівання, що у молодих буде міцне здоров'я, дух не вдасться до зневіри, народиться багато дітей, і жити вони всі будуть в достатку да веселощах.

Це ж стосується і меду. Так, покуштувати меду уві сні для закоханих є пророкуванням швидкого весілля і щасливого шлюбу. Нареченим споконвіку рекомендувалося протягом деякого часу після весілля вживати в їжу мед, звідси виникло і вираз «медовий місяць».

Що обрати: напій у пластику, пакеті чи склі?

На сьогоднішній день на столи людей потрапляють різноманітні напої – від чистої негазованої води до спиртного у пластиковій посуді, спеціальних картонних пакетах і лише невелика частина у скляній тарі.
Найчастіше молодь і діти різних вікових категорій полюбляють газовані солодкі води, а вони найчастіше продаються у пластикових пляшках. Сьогодні пластиковий посуд називають супутником людського життя, бо вже важко уявити без нього побут людини ХХІ ст.
На початку використання пластику, у такі ємкості розфасовувалися лише речовини побутової хімії. А сьогодні? Крім напоїв, які швидко випиваються, пляшка стала необхідна як елемент дизайну. Немає ні однієї людини, яка б не бачила проявів творчої фантазії людей, які знають і вміють використовувати вже пусті пляшки. Цікаво, але не лише українці вміють робити з пластикових пляшок все, що завгодно, майже в різних куточках Землі населення використовує пластикову посуду не за призначенням. Наприклад, вирізають вази, попільнички, підставки під кашпо, штучні квіти, «дизайнерський» одяг, совки для сипучих товарів, годівниці для пернатих, мишоловки, як пугала на городах, … А хто з вас не бачив взуття із пластикових пляшок у африканських дітей, що нагадує відомі нам в’єтнамки.
Хто ж винайшов пластикову пляшку?
Пластикову пляшку у 1970 році в США винайшов Натаніел Уайет. Вперше в такій пляшці з’явився напій Рерsі. Крім самого напою, який вважався чимсь надзвичайно смачним, пляшки відразу полюбили за те, що вони мали низьку собівартість, не билися і були легкі у порівнянні із скляними. Створюють  пластикові товари із складного термопластикового поліефіру терефталової кислоти та етиленгліколя. Деякі джерела пишуть, що до складу пластику входять і бутан, і бензол, і гексан, і вініловий ацетат. Хто ж нам скаже правду?
Пластиковий посуд поділяється на декілька підвидів:
-Поліетилентерефталат - найпоширеніший вид пластика. У посуд з нього розливають соки, води, кетчупи, майонез, олію, гелі, косметичні засоби. такий пластик вважається безпечним, але недоліки в тому, що в такі пляшки легко проникає ультрафіолет, кисень, вуглекислий газ і так же легко просочується через стінки. При нагріванні такі пластикові пляшки виділяють отруйні речовини, наприклад, сурму. Крім цього вважають, що повторно такі пляшки використовувати непотрібно, бо їх досить важко промити всередині, де потім розмножуються мікроорганізми.
-Поліетилен високої щільності – пластик, з якого виготовляють каністри, ємкості для різноманітних миючих засобів, флакони для шампунів, одноразовий посуд, контейнери для харчових продуктів, контейнери для заморожування, ковпачки і кришечки для пляшок, фасувальні пакети, міцні господарські сумки та ящики для фруктів, овочів. Переваги такого посуду, знову ж легкість, міцність, дешевизна у виробництві та їхній переробці, а також стійкість до кислот, лугів, масел та різних так званих агресивних рідин. Цей посуд термостійкий і може втримувати температуру понад 100 градусів. При переробці подрібнюється і знову використовується для виробництва нових виробів.
-Поліетилен низької щільності – пластик, з якого виготовляють звичайні пакувальні матеріали для магазинів, базарів, а також CD і DVD-диски. Вважають, що для здоров’я ніякого негативу не мають, але негатив у тому, що вони захаращують навколишнє середовище.
Виробництво пластикової пляшки (його можна побачити по телебаченню) досить цікаве: спочатку із спеціальної сировини формують заготовку – преформу, а вже з неї видувається пляшка. Цей процес безперервний, має значну швидкість і нагадує карусель. За 1 годину можна видати понад 50-60 тисяч штук. Але інші системи виробництва складніші і не такі швидкісні (10 тисяч штук за годину).
Преформа має вигляд пробірки із досить товстими стінками, які після видування стають тонкими. На одному з етапів видув відбувається до певних розмірів. Для створення різнокольорових пляшок сировину підфарбовують. Зазвичай для солодкої води кольори пластику світлі, прозорі, голубуватого чи зеленуватого відтінків; для пива – темно коричневі або темно зелені; для олії - жовті. Але для спиртних напоїв такі пляшки використовувати не бажано, так як спирт може вплинути на виділення із пластика досить шкідливих хімічних речовин.
Важливе значення для пластикових пляшок – це кришка. Вони є однокомпонентні і двохкомпонентні. Однокомпонентну відкрити досить важко, інколи необхідно використовувати не лише пальці, а наприклад, щипці, щоб повернути.
Нікому не є таємницею, що використаний пластиковий посуд став для України майже екологічним лихом. На відміну від інших країн, де його утилізують спеціальними методами, у нас до цього ще практично не дійшли. Лише незначна частина його переробляється, тобто на відміну від скляної тари, пластик майже не збирається. Також відсутні сміттєві баки для пластику. Тому він скрізь валяється під ногами, бо внаслідок його легкості розноситься вітром. Часто під час поривів, його можна побачити не лише під ногами, а й на кущах, деревах, парканах… В інших країнах, встановлені спеціальні контейнери, а завдяки тому, що пляшки мають певне маркування у вигляді одиниці в знаку рециклінга, полегшує їхнє сортування. Потім зібраний посуд сортується в кіпи. На переробних виробництвах із використаного пластика крім такої ж продукції його ще перетворюють на сажу або вуглецеві волокна, які є цінною сировиною для електротехнічної та шинної промисловості. Але такий процес надто складний, трудомісткий, енергозатратний та потребує багато тонн води, яку потім не можна виливати у каналізацію без певного очищення.
Світові хіміки визначили, що пластик виробляє менше парникових газів у порівнянні з алюмінієм чи склом. Отже, не настільки він екологічно шкідливий. Тільки інша група вчених в цьому надто сумніваються.
Роман Кошевой у своїй публікації про пластикові пляшки наводить цікаві приклади незвичайного їхнього використання у світі:
-Китайський фермер розмістив 66 пляшок на даху свого будинку, з’єднавши їх між собою системою трубочок. Вода в них нагрівалась практично миттєво і поступала в житло. Її вистачало для прийняття душу трьом членам сім’ї.
-Японський модельєр кроїть пластикові наряди, які нагадують «броню», щоб захистити тіло. Цікаво від чого? Звичайно, від ударів.
-Французькі дослідники спорудили яхту із 16000 пластикових 2-л пляшок, заповнених сухим льодом. Вони захотіли пропливти на ній від Сан-Франциско до Австралії.
-Британський еко-піонер Річард мав мету створити власний острів із пластикових пляшок. Хоча у Тихому океані вже давно ходить за хвилями саморобний острів, що складається із 3 млн. тонн пластика, площею в Техас. Тільки він не людський витвір, а плаваючий на воді викинутий «хлам», який збирався і спресовувався протягом 10 років.  
Медики вважають, що посуд, зроблений з пластику, містить у своєму складі хімічні сполуки, які здатні викликати у людини приступи головного болю, в основному мігрені. Крім головного болю, вони провокують безпліддя, ожиріння, серцево-судинні хвороби та, навіть, цукровий діабет. І це не пусті слова, були проведені численні дослідження.
Вчені провели експеримент на лабораторних гризунах, яких розділили на дві групи. Перша отримала дозу бісфенолу А, який входить до складу пластику, другому ж не дали нічого. Через півгодини після прийняття даної хімічної речовини активність гризунів впала, вони почали ховатися від яскравого світла і гучних звуків, що сигналізувало про головні болі.
За словами експертів, близько 80 % шкідливих речовин, що виділяються пластиком, потрапляють в організм з настільки популярних пластикових вікон і меблів. Але найнебезпечнішу дозу ми отримуємо з посуду: шкідливі сполуки легко переходять з харчового пластику безпосередньо в їжу. Але, як стверджують виробники сертифікованого посуду, він абсолютно безпечний, якщо використовувати його за призначенням та дотримуючись певних правил.